Головна » Статті » Виховна робота » Сторінка психолога

Профілактика запобігання випадків суїциду в шкільному середовищі

Тему самогубства можна віднести до списку тем, яку більшість батьків намагається уникнути в обговоренні зі своїми дітьми. Також обійти цю тему у виховній роботі намагаються педагогічні працівники. Головна причина цього – страх викликати нездорову цікавість до суїциду. Тому більшість дорослих, зважаючи на свою неготовність обговорювати суїцидальну тематику, у виховній роботі її уникають. Проте із зростанням кількості самогубств серед підлітків зростає потреба в розумінні цього явища.

На початку грудня 2016 року п’ятнадцятирічна мешканка Маріуполя Вілена Півень залишила на своїй сторінці в соціальній мережі передсмертне послання. У той же день дівчина стрибнула з балкона тринадцятого поверху. Поліція з’ясувала, що за кілька місяців до самогубства Вілена вступила в закриту групу смерті. На своїй сторінці в соціальних мережах вона постійно писала про бажання закінчити життя самогубством. ..

В Інтернет потрапив  фрагмент останнього листування Вілени з модератором групи смерті. Він попросив написати твір на тему: «Як я хочу померти?»

Вілена написала наступне: «18 жовтня 2016 року. Як я хочу померти? Я хочу померти епічно, щоб люди запам’ятали це назавжди. Швидше за все, стрибнувши з даху. Але не хочу стрибати одна, а з людиною, яку люблю. Ми візьмемося за руки, ступимо за край і стрибнемо в цей холодний асфальт. Я не знаю, чи є щось після цього життя, але точно знаю, що воно мене не влаштовує, і якщо нічого не можу змінити в ньому, то краще піду. Я часто уявляла собі як це станеться: ми візьмемося за руки і будемо летіти вниз з висоти дев’ятиповерхового будинку, розіб’ємося й помремо. Але в ту мить, коли летітимемо до землі, зрозуміємо, що в світі нічого не змінити, адже світ – це зло».

Вілена Півень – перша жертва групи смерті в Україні. Одна з найбільш відомих груп – «Синій кит» з’явилася в Росії в 2012 році. За цей час, за офіційною статистикою, вже загинуло більше   130 дітей, які брали участь в подібних іграх.

Читаючи уривок з твору Вілени, важко уявити, що це могла написати дитина, адже подібні думки властиві дорослим: «… нічого не змінити… світ – це зло… життя мене не влаштовує…». Такі роздуми атакують психіку, яка з підлітковою депресивністю й «допомогою» куратора мережі дає жахливий результат. Спробуймо розібратися, що спонукає дітей до саморуйнування.

Фактори ризику, що можуть стати причиною дитячого і підліткового суїциду:

  1. Переживання образи, самотності і нерозуміння.
  2. Наявна чи уявна втрата любові батьків, нерозділене почуття та ревнощі.
  3. Сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні очікування з боку батьків, фізичне чи психологічне насилля в сім*ї, зростаюча кількість неповних сімей та ін. )
  4. Почуття провини, сорому, ображеного самолюбства, самозвинувачення.
  5. Страх осуду, кепкування, приниження.
  6. Страх покарання, небажання попросити вибачення.
  7. Любовні невдачі
  8. Бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути неприємних наслідків, втекти від складної ситуації
  9. Занижена самооцінка.
  10. Відчуття зростаючої безодні між бідними і багатими, розмови про це.
  11. Депресія (агресія – типова маска депресії у підлітків)

 

Що ж робити, щоб вберегти свою дитину від суїцидальних тенденцій?

Зберігайте контакт зі своєю дитиною.

Важливо постійно спілкуватися з підлітком, незважаючи на зростаючу в цьому віці потребу у відділенні від батьків.

Для цього:

Розпитуйте і говоріть з дитиною про її життя, з повагою відносьтеся до того, що здається їй важливим і значущим. Головне при цьому робити акцент на думці «Я – не просто батько (мати), я – твій друг».

Прийшовши додому після роботи, не починайте спілкування з претензій, навіть якщо дитина щось зробила не так. Проявіть до неї інтерес, обговорюйте щоденні справи, ставте запитання. Зауваження, зроблене з порога, і зауваження, зроблене в контексті зацікавленого спілкування, будуть звучати по-різному!

Пам'ятайте, що авторитарний стиль виховання для підлітків неефективний і навіть небезпечний. Надмірні заборони, обмеження свободи і покарання можуть спровокувати у підлітка відповідь агресію або аутоагресію (тобто агресію, спрямовану на себе). У підлітковому віці кращою формою виховання є укладення домовленостей. Якщо заборона необхідна, не пошкодуйте часу на пояснення доцільності заборони. Якщо ж дитина продовжує протестувати, то постарайтеся разом знайти рішення, яке влаштовує і вас, і її.

Говоріть про перспективи в житті і майбутньому. У підлітків ще тільки формується картина майбутнього, вони бачать або зовсім віддалене майбутнє, або поточний момент. Дізнайтеся, що ваша дитина хоче, як вона має намір добиватися поставленої мети, допоможіть їй скласти конкретний (і реалістичний) план дій.

Говоріть з дитиною на серйозні теми: що таке життя? У чому сенс життя? Що таке дружба, любов, смерть, зрада? Ці теми дуже хвилюють підлітків, вони шукають власне того, що в житті цінне і важливе. Говоріть про те, що цінне для вас у житті. Не бійтеся ділитися власним досвідом, власними роздумами. Відверта розмова на рівних завжди краще, ніж «читання лекцій», батьківські монологи про те, що правильно, а що не правильно. Якщо уникати розмов на складні теми з підлітком, він все одно продовжить шукати відповіді на стороні (наприклад, в інтернеті), де інформація може виявитися не тільки недостовірною, а й небезпечною.

Зробіть все, щоб дитина зрозуміла: саме по собі життя – це та цінність, заради якої варто жити. Якщо цінність соціального успіху, гарних оцінок, кар'єри домінує, то цінність життя самого по собі, незалежно від цих речей, стає не настільки очевидною. Важливо навчити дитину отримувати задоволення від простих і доступних речей у житті: природи, спілкування з людьми, пізнання світу, руху. Кращий спосіб прищепити любов до життя – ваш власний приклад.

Дайте зрозуміти дитині, що досвід поразки також важливий, як і досвід в досягненні успіху. Розповідайте частіше про те, як вам доводилося долати ті чи інші труднощі. Конструктивно пережитий досвід невдачі робить людину більш впевненою у власних силах і стійкою. І навпаки: звичка до успіхів часом призводить до того, що людина починає дуже болісно переживати неминучі невдачі.

Проявіть любов і турботу, розберіться, що стоїть за зовнішньою грубістю дитини. Підліток робить вигляд, що ви зовсім не потрібні йому, він може знецінювати прояви турботи і ніжності до нього. Тим не менше, йому дуже важливі ваша любов, увага, турбота підтримка. Треба лише вибрати прийнятні для цього віку форми їх прояву.

Знайдіть баланс між свободою і не свободою дитини. Сучасні батьки намагаються раніше і швидше відпускати своїх дітей «на волю», передаючи їм відповідальність за їхнє життя і здоров'я. Цей процес не повинен бути одномоментним і різким. Надаючи свободу, важливо розуміти, що підліток ще не вміє з нею обходитися і що свобода може ним розумітися як вседозволеність. Батькам важливо розпізнати ситуації, в яких дитині вже можна надати самостійність, а в яких вона ще потребує допомоги та керівництва.

Не заучайте  дитину, не робіть її свідком до «з’ясування стосунків», вирішення сімейних конфліктів між батьками!

Сприяйте дитині у вирішенні різних питань: допоможіть вибрати телепрограму за інтересами, читайте і обговорюйте журнали, статті з газет, прогулюйтесь разом, їздіть на дачу, у відпустку.

Довіряйте дитині, прощайте випадкові витівки, будьте чесними у вимогах, послідовними.

Ознайомтеся з ознаками за якими можна розпізнати наявність суїцидальних намірів у дитини і уважно слідкуйте за її поведінковими, емоційними та словесними проявами. Якщо Вас щось насторожує – поговоріть з дитиною, запропонуйте свою допомогу, підтримку, проявіть турботу і розуміння. Поясніть дитині, безвихідних ситуацій не буває і Ви готові допомогти знайти вирішення будь-якої проблеми.

Отже, всі ми знаємо про дану проблему, але надіємося, що це нас не стосується і не торкнеться. Але не можна залишатися осторонь, адже лише спільними зусиллями ми зможемо вберегти наших дітей й допомогти їм впоратися з усіма проблемами підліткового віку і ввійти в доросле життя впевненими та успішними людьми.

Категорія: Сторінка психолога | Додав: unvksite (15.05.2017)
Переглядів: 51 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
avatar